Меню сайту

Пошук по сайту


Наш район

Історія та опис району

Липоводолинський район розташований на південному заході Сумської області, його площа - 0,9 тис. км2, що становить 4.4 % від території області. Південні землі району межують з Полтавською областю. Відстань від смт. Липова Долина до обласного центру м. Суми 120 км, до столиці України м. Київ – 300 км, до м. Харків – 200 км, до м. Полтава – 140 км., до російського кордону – 150 км. Відстань до залізниці в м.Гадяч – 25км, в м. Ромни – 35км.
Населення на території нашого краю з’явилося близько 15 тисяч років тому. Про це свідчать залишки матеріальної культури, знайдені в розкопаних могильниках. На території району виявлене поселення доби неоліту поблизу села Іванівка і поселення сіверян поблизу села Капустинці.
Поселення на території сучасної Липової Долини проявляється в мороці історії за часів другої козацької колонізації краю – в кінці шістнадцятого – початку сімнадцятого століття. Першою відомою датою в історії Липової Долини став 1647 рік. У 1647 році французький посол Гільом-Левассер де Боплан, відвідавши Україну, поділився своїми враженнями від подорожі в книзі “Опис України”. Вміщена у праці карта свідчить про існування у верхів’ї Хоролу такого поселення, як Липова Долина.
У Липовій Долині в 1647 році було 150 дворів. Якщо врахувати, що сім’я в той час налічувала 5-6 чоловік, то кількість населення Липової Долини досягала 800-900 жителів. Складалося воно з туземних племінних елементів, тобто представників племені сіверян. А це ще раз підтверджує більш глибокі корені заснування Липової Долини, адже сіверяни проживали на цих територіях ще в кінці першого тисячоліття.
В 1648-1654 роках в результаті визвольної війни село позбулося польсько-шляхетського панування і увійшло до складу Миргородського полку.
Нові історичні події початку вісімнадцятого століття знову не обминають Липової Долини. Під час свого походу на Україну шведські війська Карла XII , просуваючись з Новгород-Сіверського до Полтави, пройшли і через Липову Долину. Але ставка короля була в Русанівці, а в Липовій Долині знаходився госпіталь шведів.
В 1764 році Катерина II подарувала Липову Долину гетьману України Кирилові Розумовському. В цей час село стало входить до Гадяцького полку.
У 1802 році село стало волосним центром спочатку Глинського, а через рік – Гадяцького повіту (повітовий поділ запроваджено в 1763 році).
Під кінець дев’ятнадцятого століття переважна більшість землі в окрузі Липової Долини належала поміщикам Туманським (5,5 тис. десятин). Селяни користувалися невеликими наділами.
В червні 1884 року на території Липової Долини було 728 господарств і проживало 4335 чоловік населення, в тому числі 2177 чоловіків і 2158 жінок.
Дев’ятнадцяте століття ознаменувалося деяким проривом у розвитку культури на селі. Так, у 1840 році в Липовій Долині відкрили парафіяльну школу, хоч значна частина дітей з різних причин не відвідувала її. В 1877 році відкривається міністерське однокласне сільське народне училище. Наприкінці дев’ятнадцятого століття в Липовій Долині відкрили фельдшерський пункт, що обслуговував населення всієї волості.
В січні 1918 року в Липовій Долині встановлено Радянську владу. З цього часу розпочав свою роботу волосний революційний комітет, який розгорнув підготовку по наділенню селян землею.
В 1923 році Липова Долина стала районним центром Роменського округу. В цей час в селі відкрито медичну дільницю, а дещо пізніше методом самооподаткування жителі збудували лікарню. В ній працював один лікар і три середніх медичних працівники. В 1919 році відновила роботу початкова школа, яка з часом перетворена в семирічку. У 1922 році в ній навчалося 207 учнів.
В 1931 році Липова Долина увійшла до складу Роменського району, а в 1935 році – стала районним центром Харківської, а з 1939 року – Сумської області.
Звістка про напад фашистської Німеччини на Радянський Союз підняла все доросле населення району на захист Батьківщини. 22-23 червня в усіх селах району пройшли мітинги, на яких висловлювались гнів і ненависть до ворога. Організовано пройшла мобілізація, в ході якої з 23 червня по день окупації до діючої армії було направлено 3598 уродженців і жителів району. Всього ж було мобілізовано близько семи тисяч з яких більше п’яти тисяч жителів району не повернулися додому. За час бойових дій та окупації район зазнав величезних збитків, що склала близько 370 млн. карбованців. Повністю район було визволено тринадцятого вересня 1943 року. На честь загиблих воїнів-земляків, в районі споруджено 20 меморіальних комплексів і пам’ятників. Одна з вулиць Липової Долини носить ім’я командира танка, старшини Г.М.Тиріна.
Незважаючи на труднощі, які були після війни Липоводолинщина розбудовувалась та продовжувала жити мирним життям. Так, у 1943 році відкрита дорожня організація “Шляховик”. Після декількох реорганізацій на сьогодні вона має назву філія “Липоводолинський райавтодор”. Мережа автомобільних доріг загального користування району, яку обслуговує Липоводолинський райавтодор становить 300 кілометрів.
У 1958 році на паях колгоспів району заснований Липоводолинський райагробуд. Організація була створена з метою вирішення питання будівництва на Липоводолинщині. За весь період існування майже в кожному селі району силами райагробуду побудовано школу, дитсадок, клуб, об’єкти виробничого призначення. В райцентрі збудовано 6 багатоповерхових будинків майже на 200 квартир.
У 1962 році Липова Долина стає селищем міського типу. багато робиться для його благоустрою. У 1967 році споруджене лікарняне містечко, будинок культури на 450 місць. До послуг жителів – комбінат побутового обслуговування, 10 промислових і побутових магазинів, універмаг, 4 їдальні, ресторан.
Знають Липову Долину і далеко за межами району. Так у 1993 році створене українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю “Завод Кобзаренка”. Підприємство обслуговує населення та організації Сумської, Полтавської областей. Продукцію власного виробництва реалізовує в торговельних точках усіх регіонів України. Деталі експортуються за межі митної території України до Німеччини та Угорщини.
Наш край багатий славними хліборобами, працівниками ферм. Високими здобутками в праці, міцною економікою завжди відзначаються сільські господарі в селах Семенівка, Беєво, Саї, Колядинець.
В селі Синівка знаходиться професійний аграрний ліцей. З моменту заснування, а це було в 1973 році, понад 6 тис. юнаків і дівчат у стінах ліцею здобули кваліфіковану спеціальну освіту та майже 3 тис. – середню. На сьогоднішній день в ньому навчається 290 чоловік. “Асортимент” професій досить різноманітний: муляр, тесляр, штукатур, тракторист-машиніст, слюсар, водій, кухар-кондитер, швачка, оператор комп’ютерного набору.
Дозвілля школярів, їх позаурочну діяльність організовують позашкільні заклади району: Будинок для дітей та юнацтва, дитячо-юнацька спортивна школа. Широко розвинена гурткова робота дозволяє дітям з цікавістю проводити вільний від навчання час.
Медичну допомогу населенню району надають: центральна районна лікарня, 5 лікарняних амбулаторій, 13 фельдшерсько-акушерських пунктів та 10 фельдшерських пунктів. Повертають здоров’я не лише ліки, а перш за все, люди в білих халатах. Кваліфіковану допомогу населенню надають: 35 лікарів, 170 чоловік середнього медичного персоналу та 140 працівників молодшого медичного персоналу.
Нині у районі діє 26 клубних установ: районний будинок культури, 14 сільських будинків культури, 8 сільських клубів, 3 об’єкти дозвілля. 143 аматори сцени зачаровують жителів району своєю майстерністю, дарують радість зустрічі з піснею, художнім словом та запальним танцем. Серед кращих можна назвати: ансамбль народної пісні і танцю “Хорол” районного будинку культури, самодіяльний народний естрадний гурт “Чарівні сни” Беївського сільського будинку культури, самодіяльний народний естрадний гурт “Серця трьох” Московського сільського будинку культури.
У 1991 році була створена районна централізована бібліотечна система, сітка якої налічує 21 сільську та дві районних бібліотеки. Книжковий фонд становить близько 280 тис. екземплярів. В 1997 році Постановою Кабінету Міністрів України центральній районній бібліотеці присвоєно ім’я Л.М. Новиченка – відомого критика і літературознавця.
Футбол на Липоводолинщині вважається наймасовішим видом спорту. Найменший вік футбольного колективу – команда “Ротаксьонок”, неодноразові переможці товариських і офіційних матчів зі своїми ровесниками.
Липоводолинщина славиться також і своїми запасами нафти та газу. Так, на території району знаходиться 69 нафтогазових скважин.
Регіон розташований у помірних кліматичних зонах.
На території регіону є ріки Хорол та Грунь з них найбільша - Хорол.
Кордони: межує з 4 районами (Недригайлівський, Роменський, Лебединський та Гадяцький), Полтавською областю.
Кількість адміністративно-територіальних одиниць:
селищ міського типу - 1
сіл - 68
районних рад - 1
селищних рад - 1
сільських рад - 18
Всього населених пунктів - 69
На 1 грудня 2010р. в районі, за оцінкою, проживало 20404 особи наявного населення.
Поверхня Липоводолинщини - це хвиляста рівнина, розділена долинами річок Хоролу та Груні, ярами та балками. Корисні копалини становлять природну базу паливної, хімічної, а також будівельної промисловості. Але найбільше природне багатство нашого краю - чорноземи. У їх складі є всі важливі елементи, які забезпечують живлення сільськогосподарських культур. На вододільних плато потужність родючого шару найбільша і становить 0,9-1,1 м, з вмістом гумусу 6-8%. В загальній структурі земельного фонду 75.3 тис.га складають сільськогосподарські угіддя, з яких 56.6 тис.га ріллі. Землі водного фонду складають 0.8 тис.га.

Державні ресурси
ДПА в Сумській області
 
Copyright © 2011-
Липоводолинська районна рада
Сумської області
Всі права захищено
 
Наша адреса:
42500, вул. Полтавська, 32,
смт. Липова Долина,
Сумська область
 
Контакти:
тел./факс: 8 (05452) 5-10-99
E-mail: